Статистика




Сходинками до поезії Друк e-mail
Написав(ла) Бібліотекар   
Вівторок, 17 квітня 2012, 11:23

Читаючі вірші, Ви замилуєтеся красою рідного краю, природи; відчуєте настрій думок юних авторів, про велич слова української поезії Тараса Шевченка, Василя Стуса; поринете у світ любові і поваги до малої і великої батьківщини; віднайдете вдячні слова про рідну школу і вчителів.

 

Радісна новина

Народилася сестричка,
Засвітилося в мене личко,
Вже я в світі не одна,
Бо у мене є вона.
Буду сестру любити,
Колисати і носити.
Ось така у нас сім’я:
тато, мама, Діна, я.

Жмура Яна

 

Дубровиця

Сонечко світить,
Небо радіє,
Дубровиця рідна
Все веселіє.
Сьогодні святкує
Вона ювілей
Ї привітає багато гостей.

Жмура Яна

Моє Полісся

Народилась в чудовім я краї.
Його рідним Поліссям зовуть.
Тут берізки, дуби величаві,
І ялини, і сосни ростуть.

Гарні люди живуть в моїм краї
Вміють гарно співати пісень
Про родину, про квіти в розмаї,
Славлять кожен прожитий свій день.

Жмура Яна

Віконечко

Віконечко, віконечко,
Заглядає в тебе сонечко.
Я сиджу на підвіконнячку
І співаю пісню сонечку.

Жмура Яна

Присвячується
рідній Дубровиці

В житті є дат багато:
Двісті, сто і п'ятдесят,
Та тисяча, повірте,
Одна з найкращих дат.

Жмура Яна

Тисяча років!
Подумати страшно,
Та стільки існує
Дубровиця наша!
Із кожним роком
Вона молодіє,
Бо впевненим кроком
В майбутнє зоріє.

Жмура Яна

***

Мій рідний край,
Моя земля:
Мої улюблені поля,
Мої заквітчані луги.
Озера світять голубі -
Це все - Полісся - батьківщина,
Де народились я і ти,
Де мати дожидає сина,
І де живуть наші батьки.

Жмура Яна

Весна прийшла

Весна прийшла,
Сніжок розтав,
І потекли струмочки.
Земля цвіте,
Пташка співа,
Неначе той дзвіночок.

І вже стрибають діточки
Від радості такої,
Бо можна бігать босоніж: -
«А радості, а волі».

Росте листок,
Дзюрчить струмок,
І голосок співає
Про те, Що вже
Прийшла весна,
І снігу вже немає.

Катерина Покидько

***

Частенько, як читаємо «Кобзар»,
Ми уявляємо письменника Шевченка,
Який, отримавши від Бога дар,
Не забував, що є у нього Ненька.

Хоча і був він бідним сиротою,
Але у «люди» вибитися зміг,
Бо мав він витримку,
Бо мав потяг до волі
І зневажав за злочини він «їх».

«Вони - це ті, що владою зовуться,
І випускають лиш «закони для своїх»,
А селюки, між тим, лобами б'ються,
Й не діляться на «мої і твої».

І змалював Шевченко «дуже добре»
Знедолене вкраїнськеє життя.
Описував страшне, людськеє горе
Й не забував про сили майбуття.

Ми пам'ятати будемо тебе, Тарасе,
Твої поеми, вірші і картини
Й широкі ріки, і над ними верби,
І тяжкі муки неньки - України.

Катерина Покидько

Пам’яті Василя Стуса

Мордовія - країна страху й крику.
І побував там Стус - поет-Спартак.
Він закликав,собі врубавши віку,
Що жити вже не можна більше так.

Природа Василю дала талант,
Але життя над Стусом насміялось:
Воно його не випускало із-за ґрат
Й на перепоні стати намагалось.

Твоя любов нашкодила тобі,
А Батьківщина кликала до себе...
І що робилось у твоїй душі,
Ніхто й не намагавсь спитати в тебе.

Ти кликав в бій усіх: старих і грішних
Й за це більш року в карцері сидів.
А що задумав ти, то знав лише
Всевишній,
І намагавсь допомогти тобі.

Ти рятував країну від падіння,
А люди вірили, бо бачили в тобі
Завзяття, силу, волю і спасіння
І повставали з криками в душі.

Ми виграли! Чи чуєш ти, поете?
Тепер ми вільні й незалежні на землі.
Хоча тебе нема вже в цьому світі,
Ти жив, живеш і житимеш в мені.

Катерина Покидько

Дубровиці

Сьогодні тисяча,
А завтра скільки буде?
Роки ідуть...
А місто все живе:
Його минуле люди не забудуть,
Бо місто древнє
В вир життя пливе.

Катерина Покидько

***

Ми часто ставимо питання:
Яке майбутнє буде в нас?
Які в нас з'являться бажання?
Чи буде правда панувать?

Майбутнє... Що воно таке?..
Не раз задумуюся я.
І миттю думка пролітає:
Це - Батьківщина і сім'я.

Це щирий погляд, сміх і радість,
Це доброта і мир в серцях,
Це «добрий день» та «на добраніч»,
Щаслива іскорка в очах.

Моє майбутнє — стежка чиста,
Що виведе із небуття,
Що, як та пісня промениста,
Прославить все моє життя.

Катерина Покидько

 

До мови

Мово наша солов'їна,
Ти страждала, мов дитина
Ще й просила життя в ката,
В російського царя-брата.

Ти дзвінка і мелодійна,
І співуча, й енергійна,
Всі слова твої прекрасні,
Щирі, милі, прості, ясні.

Ти вела народ до бою,
Щоб здобути йому волю,
Та не просто це зробити,
Бо царизм не давав жити.

І Шевченко наш старався,
Правди в світі домагався
На засланні побував,
Злую «правду» він пізнав.

Ще чимало ми терпіли,
А літа - ті все летіли...
Та почувся крик: «Звершилось!» -
В Україні сталось диво!

Мово! Ти нарешті встала!
(Що давно зробити мала),
Розірвала всі кайдання
І здобула собі пошани!

Катерина Покидько

***

Дитинство ми проводим в школі,
Там сміху й радощів доволі.
Вчимося старших поважати,
Знання і мудрість здобувати.

А ще читать багато треба,
Бо в тих книжках - сягаєш неба,
У снах літаєш, мов птахи,
Добра знайдеш ти там шляхи.

В мороз і в спеку в школу рвемось,
Ми знаєм - точно доберемось,
На пагорбі вона стоїть
І вчить усіх, як треба жить.

Тебе ми, школо, не забудем,
На помилках учитись будем,
Книжки ми будемо писати –
Цим школу рідну прославляти.

Катерина Покидько

Ромашки

Ромашки - милі квіти,
Пелюстки у них ніжні,
Голівки чималенькі,-
Вони такі гарненькі:
Спіднички білі мають
Усіх нас звеселяють.

Надія Лущик

Перша вчителька

Ніжна, лагідна, струнка
Перша вчителька моя.
Гріє серденько завжди
Як весняне сонечко.

Перша вчителька моя —
Мама друга, ненька,
Вона любить нас усіх,
Як мати рідненька.

Все пояснить і покаже,
І, як в світі жить, розкаже:
Як любити мову рідну
Й нашу неньку Україну.

Тож ми дякуємо їй
За усі турботи,
І бажаємо здоров'я,
Натхнення в роботі.

Надія Лущик

***

Прийшло літечко тепленьке,
З ним - і сонечко красненьке.
Веселиться дітвора:
«Бо ж улюблена пора!
Хоч - до річки покупатись,
Хоч - до лісу прогулятись».

А найбільше люблю я
Їздить в дальнії моря:
У водичці покупатись,
І на хвилях покататись.
А яка вже там краса! –
Гори манять в небеса.

Олександр Дячук

***

Останній місяць весни -
Надворі розквітли квіти рясні.
Світить сонечко ясне –
Літо вже іде красне.

Бджілки вже пилок збирають –
В кожну квітку заглядають.
Скрізь уквітчані поля, -
Веселиться вся земля.

Руслана Антонюк

Дарунки Снігової королеви

Над луками, лісом, полем
Пролітає трійка коней
З каретою кришталевою,
Із Сніговою королевою.
Мчаться коні з усіх сил,
Бо красуня королева
Всім везе дарунки щедрі:
Для зайчаток - шубки нові,
Ведмежаткам - колискові,
Діаманти й самоцвіти
Трусить на ялинок віти.
А в хатах малює вікна,
Все вкриває полотном –
Білим-білим, ніби сном.

Олександр Дячук

***

Осінь мила, золота
В гості знов до нас віта:
Килим жовтий простилає,
Птахів в ірій проводжає.

Перший дзвоник пролунав –
Діток в школу він зібрав.
Всі беруться за навчання,
Бо це - перше їх завдання

Руслана Антонюк

***

Дубровиця - місто веселе,
Тут розкинулись пишні оселі;
Яблуні білим цвітом укриті,
Дрібним дощиком вранці политі.

Над древнім містом сонце ясніє,
Красиве місто співа, молодіє.
Не забувайте, друзі, його привітати,
Бо гріх про минуле своє забувати.

Марія Коваль

Нарешті...

«Нарешті, нарешті, нарешті, -
кричать усі діти, - Нарешті!»
Скінчилась зима-зимовиця –
Настала весна-чарівниця!
Нарешті вже квіти пахучі!
Нарешті — дерева квітучі!
Нарешті вже сонечко світле!
Нарешті вже трави привітні!
Нарешті, нарешті, нарешті!..

Марія Коваль

Красне літечко

Настало літо золоте –
Все дозріває, все цвіте:
Он рум'яніють полуниці
І дозрівають вже суниці,
Нектар бджілки беруть із квітів
І чути десь: «Веселе літо!».
Врожай уже збирати час, -
Бо знову осінь йде до нас.

Марія Коваль

***

Мово моя ти рідна,
Що душу мою звеселила.
Добре, що ти є на світі:
Ніжна, співуча, єдина,
Яка мене навіки
Вітчизну любити навчила.

Оля Нікодімова

Тарасове слово

Тарасове слово в саду розквітає
Барвистим лавровим вінком,
І птахою вільною в небі літає,
Співає сріблястим дзвінком.

Тарасове слово - це слово невпинне,
Це сповідь жагуча в віршах,
І чуємо ми повсякчас, щохвилини
Відлуння її в небесах.

Шевченкові вірші - не просто слова,
Повні свободи, турботи, добра,
Вони для народу - цілюща вода,
Вони для людини - правда свята.

Ірина Білаш

***

Перша вчителька моя –
Перед нами як зоря.
Букви, вірші з Букваря
Нас вона навчає.

Все пояснить і покаже,
Гарну казочку розкаже...
Здогадались, хто така?
Гарна, мила і струнка,
Лагідна привітна –
Наша Ганна Дмитрівна!

Оля Нікодімова

Хто він?

Багато питають: «А що він зробив?
Чи зірку побачив? Чи землю відкрив?
Чи, може, монету нову карбував?
А, може, царя у гостях вітав?»

Ні! Він - просто людина,
Він Наш Шевченко, він - просто поет.
І скарбом для нього - рідна Вкраїна,
Дорожча усіх на планеті монет.

Ірина Білаш

 

Останнє оновлення на Середа, 07 листопада 2012, 15:54