Статистика




Костючок Надія Андріївна Друк e-mail
Написав(ла) Бібліотекар   
Четвер, 18 травня 2017, 15:50

 

Доля вишита в рушник

20 лютого 1951 рік. Саме в цей день на Поліссі, в селі Бережки, народилася дівчинка, на яку дуже довго чекали батьки. …Закінчується зима, де-не-де біжать під ногами тонкі потоки весняних струмочків. Час сповільнюється, він тече ніби крізь золоте сито весняних променів сонця, все пахне і шепоче…І та, яку батьки нарекли таким світлим іменем – Надія, була така ж м’яка, задумлива, ніби всі чари її покровительки, переплелися у дівчину. Надія Андріївна успадкувала від своїх батьків не тільки ім’я і зовнішню схожість, а й спосіб мислення і моральні цінності…Змалечку дівчина була учасником малих сімейних нарад, бачила, як добросовісно, з любов’ю ставилися до роботи її батьки, і сама починала входити в життя. Це тут, у сім’ї, вона вперше почула чарівні звуки української пісні, це тут вона вперше милувалася українськими вишиванками, це тут вона вперше спробувала проявити і себе.1957 рік. Надія Андріївна з гордо піднятою по-дитячи головою іде до школи. Вона вже «доросла»… Захоплено поринула у звабливий світ ще невідомих їй книг, у чарівний світ, який відкрила перед нею школа. З цього дня усе життя Надії Андріївни було пов’язане з навчанням та вихованням. Закінчивши школу, вона вступає до Рівненського педінституту. На вісімнадцять довгих років Надія Андріївна пов’язала свою долю зі стінами Бережківського дитячого садка «Малятко», а з 1986 року – зі стінами рідної Бережківської школи. Та де б вона не працювала, завжди намагалася передати свій талант до співу, поезії, вишивання своїм учням. І їй це вдавалося. Багато учнів Надії Андріївни нині з вдячністю згадують чудові уроки цієї мудрої і по праву талановитої людини. Сьогодні Надія Андріївна на заслуженому відпочинку. Але не сидить склавши руки. Вона пише чудові вірші, гуморески, есе (про своє життя і не тільки). Вона часто-густо поспішає на репетиції до місцевого народного аматорського колективу «Родінонька», учасником якого є. Вона прекрасно грає ролі драматичних постановок. Вона неперевершено співає у церковному хорі… А найголовніше – вона з головою поринула у вишивання. Тут вона декламує, тут вона грає ролі, тут вона співає, тут вона живе.У Надії Андріївни, що не кімната, то наче музей. Радують око барвисті серветки, рушники, скатертини, «накідки», дитячі подушечки, образки. Тут у всьому любов і з любов’ю – до життя, до людей…

РОботи майстрині: